Вікіпедія ruewiki https://rue.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B0_%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%BD%D0%BA%D0%B0 MediaWiki 1.39.0-wmf.25 first-letter Медіа Шпеціална Діскузія Хоснователь Діскузія з хоснователём Вікіпедія Діскузія ку Вікіпедії Файл Діскузія ку файлу MediaWiki Діскузія ку MediaWiki Шаблона Діскузія ку шаблонї Поміч Діскузія ку помочі Катеґорія Діскузія ку катеґорії TimedText TimedText talk Модуль Обговорення модуля Гаджет Обсуждение гаджета Определение гаджета Обсуждение определения гаджета 0 382 131949 80585 2022-08-21T10:53:24Z Zemant 1039 🌴 wikitext text/x-wiki '''Інджінїрінґ''' — є технічна дісціпліна, котра аплікує технічны і науковы познаня, хоснує законы природы і природных і людьскых середків на творїня матеріалів, будов, строїв, апаратів, сістем і процесів, котры сповнюють беспечностны і функчны крітерії з оглядом на економіку, громаду і жывотну околіцю. Чоловік выконуючій інджінїрінґ ся зове інжінїр, причім ся по нїм выжадує цертіфікат способности к тїй дісціплінї, наприклад інжінїрскый діплом. Інжінїры помочов імаґінації, одшацованя і мыслїня хоснують [[математіка|математіку]], техніку і практічны скусености при дізайнї, выробі і роботї хосновных річей і процесів. Інджінїрінґ загорнює много шпеціалізацій, котры ся занимають проблемами звязаныма з вывоём істой сорты выробку або і з хоснованём даякой [[технолоґія|технолоґії]]. {{Стыржень}} [[Катеґорія:Технолоґія]] ffogwja1jq21z0hdw272s9mx466o2vj 0 5480 131945 126726 2022-08-21T01:59:41Z InternetArchiveBot 22034 Rescuing 1 sources and tagging 0 as dead.) #IABot (v2.0.9 wikitext text/x-wiki [[Файл:Delichon urbicum 10.jpg|thumb|right|Ластівка городьска]] [[File:Huiszwaluw zittend op schapenhek-4961660.webm|thumb |Delichon urbicum]] '''Ластівка городьска''', '''білогірка''' (''Delichon urbica'') є малый [[птах]] з [[родина (біолоґія)|родины]] [[ластівковы]]х. == Опис == [[Файл:Bysvale.jpg|left|thumb|Ластівка городьска летить]] Ластівка городьска є малый птах, росте до 13цм, роспятя крыл мірять 26-29цм і їй вага колыше коло 18,3ґ. Зверьха є синя з металовым надыхом, гудзіця і спід тїла суть світлы. Біле піря мать і на ногах. Поглавя ся фарбами не одрізняють, але молоды птахы суть дакус тмавшы і на крылах мають часто рїдке біле зафарблїня. Дякуючі своїй білій гузіцї є за лїтаня добрї розознательна од [[ластівка берегівка|ластівкы берегівкы]], од [[ластівка дымниця|ластівкы дымницї]] єй годен навысше добрї розознати і дякуючі менше выкроєному хвосту. Ластівка городьска ся озывать часто, особливо пак на гнїздищах, а то куртым ''брітт'', ''сієр''.<ref name=Hudec>Dungel, J.; Hudec, K. (2001): ''Atlas ptáků České a Slovenské republiky''. Academia Praha, str. 164. {{ISBN| 978-80-200-0927-2}}</ref> == Росшырїня == Ластівка городьска є дуже росшыреным видом [[співакы|співака]], котрого европска популація є гадана дас на 60-300 міліонів екземпларів.<ref>https://web.archive.org/web/20110805051154/http://www.birdlife.org/datazone/speciesfactsheet.php?id=7150</ref> Находить ся в двох підвидах, першый, росшыренїшый - ''D. u. urbicum'' - гнїздить на россяглій теріторії Евразії од їй найзападнїшого кута аж по середню [[Монґолія|Монґолію]], засягує тыж до Марока, Туніска і северного Алжірьска а зимує на теріторії субсагарьской Африкы. Другый підвид, ''D. u. lagopodum'', гнїздить в меджах од рікы Йенісей на выходї од Колім а серверну Монґолію і Кітай на юугу; на зиму потім міґрує до южной Кітаї і югвыходной Азії.<ref name=Turner> Turner, Angela K; Rose, Chris (1989): ''Swallows & Martins: an identification guide and handbook''. Boston, Massachusetts, US: Houghton Mifflin. {{ISBN| 0-395-51174-7}} str. 226–233</ref> Про жывот преферує одкрыты країны з низков веґетаціов, особливо пак пасовиска, лукы і господарьскы ґрунты, найчастїше і близко даякой водной плохы, хоць ся може находити і в горах і засяговати аж по надморьскы вышкы 2 200 м. На роздїл од ластівок дымниць дуже часто гнїздить в містах, де але потребує достаточный дїл чістого [[воздух]]у..<ref>Snow, David; Perrins, Christopher M (editoři) (1998): ''The Birds of the Western Palearctic concise edition''. Oxford: Oxford University Press. str. 1066–1069. {{ISBN| 019854099X}}</ref> == Еколоґія == [[Файл:Zwei Jungschwalben im Nest.jpg|left|thumb|Гнїздо з двома молодятами]] [[File:Delichon urbicum MHNT.jpg |thumb|'' Delichon urbicum '']] Подобно як і далшы виды ластівковых і ластівка городьска їсть вшелиякы мушкы, хробачкы під час лїтаня, в часї розмножованя обычайно у вышцї коло 21 м а максімално 450 м од свого гнїзда. Гнїздить в колоніях, котры звычайно рахують менше як 10 парів, але при добрых условіях можуть быти барзже чіслены. Будує собі півкулёвы гнїзда, котры суть аж на єдну дїру заперты а не місковы як мать ластівка дымниця. Будує сі їх векшынов під стрїхами на вонкашнїх сторонах будов. Гнїздо є позлїпляне з глиняных грудок у днука выстелене рослинами і пірём. В єднім роцї може выгнїздити і двараз ці трираз. Самічка знесе 4 аж 5 білых, 1,9 × 1,33 цм великых яєчок а по добу 14 - 16 днїв їх зогрївають черяво обоми стары птахы, котры ся тыж дїлять о кормлїня молодят. Тоты гнїздо опущають по 22 -32 днях, але родічами суть кормлены іщі дакілько днїв потім. Успішность гнїздїня досягує 90 %, до дорослости ся дожыє пак 60 - 80 % молодят.<ref name=Turner/> == Жрідла і референції == {{sisterlinks | commons = Delichon urbica | species = Delichon urbica}} {{Переклад|cs|Jiřička obecná|7158991}} <references /> [[Катеґорія:Ластівковы]] [[Катеґорія:Птаство Підкарпатьской Руси]] g09oxuwj36273figdeak1pxtmblafhf 0 10383 131935 121463 2022-08-20T16:52:12Z Illia-tar 25550 Доповнанє wikitext text/x-wiki [[File:Kingdom of Galicia.png|thumb|Галицке кралёвство]] '''Галич''' — давньоруськый історічный край на северо-западі сучасной [[Україна|Україны]] і юго-выході [[Польско|Польска]]. {{Стыржень}} Ім'я рэгіёну дала назву горада Галіч (сталіцы Галіцкага князёўства). На гербе намаляваная галка — птах сямейства воранавых Га́лка (лац. Coloeus monedula, syn. Corvus monedula)..Галки є два бачыць птахаў у роду Колоеус тісно пов'язаний з,варонамі    але традыцыйна менш, чым ворони та ворони (Corvus). Coloeus часам разглядаецца як падрод Corvus, у тым ліку МСОП. Першае пісьмо назва горада з'явілася у Іпацьеўскім літапісе 1140 года, у Лаўрэнцьеўскім літапісе 1144 года. У стары час галици («галіцы»*) у множыне гэта назва зграі птахаў галок, а можа, і грачыў, але ад воронаў гэтых птахаў дакладна  адрознівалі бо: «Тогда по Руской земле ретко ратаеве кикахуть, но часто врани граяхуть, трупиа себе делаче, а галицы свою речь гозоряхуть, хотять полетети на уедие».* («Тоди по Русской земле слабы орачи перегукуются, але часта каркаюць вароны трупы дзелячы і галкі па-своему говорить, хочу полетіти на бенкет»). Щеки называе:1) «Галици стады бежаць к Дону великаму»* («Зграі галок летяць до вялікага Дону»). 2) «Щекот славий успе, говор галичь убудиси»* («Затих соловьев прокинулся гомин галок»).* <nowiki>*</nowiki> Гэтыя тры цытаты са *Слова аб палку Ігаравым* 12 стагоддзя. [[Катеґорія:Историчны области Польщи]] [[Катеґорія:Историчны области Украины]] sscjrwzojj6zxurihejr6rd5cioialz 0 10437 131946 127001 2022-08-21T02:12:19Z InternetArchiveBot 22034 Rescuing 1 sources and tagging 0 as dead.) #IABot (v2.0.9 wikitext text/x-wiki [[File:Presov13Slovakia637.JPG|thumb|250px|{{center|Табла на музею, Масарикова улиця}} ]] '''Музей Русиньской Культуры в Пряшові''' — народописний музей [[Русин|Русинів]] в [[Пряшів|Пряшові]] в [[Словакія|Словакії]], діє в рамкох Словацького Народного Музею, яке є орґанізуваене [[Міністерство културы|Міністерством културы Словацькой републікы]]. Музей был заснованый в децембрі 2006. Од 1. юна 2012 музей дістав новы просторы на ул. Масариковій 20 в Пряшові. == Жрідла == * [http://www.lem.fm/locations/muzey-rusinskoy-kulturyi-v-pryashovi/ Музей Русиньской Культуры в Пряшові на порталі Лем.фм] * [https://web.archive.org/web/20191031001711/https://www.snm.sk/?muzeum-rusinskej-kultury-uvodna-stranka Офіціална веб-сторінка музея (слов.)] * [http://archiw.lem.fm/doperedumania/14f73e8122433f952cff9e31891321e9 Музей Русиньской Культуры в Пряшові Релація о музеї на радію Лем.фм 1]{{Dead link|date=August 2021 |bot=InternetArchiveBot |fix-attempted=yes }} * [http://www.lem.fm/slovatskiy-narodniy-muzey-muzey-rusinskoy-kulturyi-chast-2-vitorok-20-00-god/ Музей Русиньской Культуры в Пряшові Релація о музеї на радію Лем.фм 2] [[Катеґорія:Музеї|Русины]] [[Катеґорія:Окрес Пряшів]] [[Катеґорія:Русины]] oq3kxav0pk1kyfbk9ox3tk5fhlnm2fp 0 10591 131934 131932 2022-08-20T15:18:52Z Igor Kercsa 5504 одказ wikitext text/x-wiki [[Катеґорія:Історія Европы]] [[File:Городищенський монастир. Загін отамана Йосипа Біденка палить російські книжки.jpg|thumb|Городищенскый монастырь. Украинизация через спалѣня [[Росія|русскых]] книг (1918–1919)]] [[File:Посвідка украинизация 1928 год.jpg|thumb|right|Посвѣдка з испыту. Киевщина. 1928]] '''Украинизация''' — политика преференции и заводжаня [[Україньскый язык|украинского языка]] и «украинства» в розличны сферы житя. Термин «украинизация» предложив року 1907 М. С. Грушевский. <ref>Борисенок Е. Ю. Концепции «украинизации» и их реализация в национальной политике в государствах восточноевропейского региона (1918‒1941 гг.). Диссертация на соискание ученой степени доктора исторических наук. — М., 2015. — С. 27. Режим доступа: http://www.inslav.ru/sobytiya/zashhity-dissertaczij/2181-2015-borisenok</ref> == Ход и способы переведеня == === На Украинѣ === Вождь комунистов [[Осиф Сталін|Й. В. Сталин]] од зачатку подтримовав украинизацию, и так ся она стала политиков украинскых комунистов и штатных органов. Сталин видѣв проблему в том, же в промысловых мѣстах пролетарѣ, люде первой категории, говорили переважно по русскы, а в околичных селах селяне, люде другой категории — по украинскы.<ref>Борисенок Е. Ю. Концепции «украинизации» и их реализация в национальной политике в государствах восточноевропейского региона (1918‒1941 гг.). Диссертация на соискание ученой степени доктора исторических наук. — М., 2015. — С. 232. Режим доступа: http://www.inslav.ru/sobytiya/zashhity-dissertaczij/2181-2015-borisenok З выступу Сталина на X. зъѣздѣ РКП(б), 1921: «Нельзя идти против истории. Ясно, что если в городах Украины до сих пор ещё преобладают русские элементы, то с течением времени эти города будут неизбежно украинизированы... потому что города растут за счет деревни. Деревня — это хранительница украинского языка, и он войдет во все украинские города как господствующий элемент.»</ref> Украинизация мала стати ся свого рода компензациов про тоту другу категорию в рамках гамѣшного комунистичого слогана «єднання міста і села». «Укрмова» ся поважовала лем за первый крок до повного «украинства». Роботу могли достати лем тоты, что склали испыт в специалной инспектурѣ «Укрлікнепу Окрнаросвіти». [[File:ukposter.jpg|thumb|right|Вербунковый постер. 1921]] Тота политика не стрѣтила ентузиазм межи членами партии и урядниками неукраинского роду, котры творили переважну векшину. Друга тяжкость была в том, же учителѣ и пропагаторы украинского языка самы го не знали як треба, про то сповняли росказ украинизации формално и так, як знали. На документах, фотографиях з того часу можеме то легко замерковати. Далшов препонов украинизации стала ся индустриализация и коллективизация, котры привели до масового руху и перемѣшованя обывательства, а тыж «чистка» од националистов. З тых причин украинизация ся пригамовала. В часѣ нѣмецкой оккупации Нѣмцѣ давали преференции Украинцям над Поляками и Русами, поважуючи первых за лоялнѣйшых ку собѣ. Еднак то не могло приспѣти украинизации, бо образованя на украинском языцѣ было ограничено 4 классами зачаточной школы. <ref>Czesław Partacz, ''Przyczyny i tło konfliktu polsko-ukraińskiego w latach 1939-1947'', "27 Dywizja Wołyńska AK" Biuletyn Informacyjny, nr 1(101), styczeń-marzec 2009 Warszawa, s. 18</ref> [[File:Here is Ukrainian spoken.jpg|thumb|right|[[Львов]], поликлиника Франковского района. 2007]] По року 1991 украинизация доставать, в спортивных терминах, «другое дыханя». Еднак препонов на дорозѣ ку «повному украинству» теперь суть глобализация и права неукраинскых меншин, гарантованы законами, а тых меншин стало теперь омного вецей, одколи территория Украины значно росширила ся новыма землями, прилученыма к [[УССР|Украинѣ]] комунистичныма добывателями. === На Подкарпатю === Украинизации [[Підкарпатьска Русь|Подкарпатской Руси]] помагала од року 1919 нова чешска администрация. Статьи в чешскых новинках и массовы брошуры акцентовали, же в Подкарпатю Чехы мають лем еден лоялный им напрям — украинскый, на него и треба оперти ся. Главным инспектором школной управы быв менованый Чех Йозеф Пешек. Он оддав вшиткы права рѣшати вопросы школной выуки имигранту Ивану Панькевичу, галицкому лингвисту, котрый розробив переходну грамматику, од мѣстных диалектов ку литературному украинскому языку: лишив дочасно традицийный правопис, але додав нову «ô» под стрѣшков, понеже тота мала была застачити помалы переход од «о» ку «i» и читала ся, як нѣмецке «ü». <ref> Андрей Пушкаш. Цивилизация или варварство. Закарпатье 1918–1945. Институт славяноведения РАН. М. Изд. «Европа», 2006. Сс.91–92.</ref> Друга велика сила, подпоруюча украинизацию, была краева организация комунистичной партии Чехословакии, найвплывнѣйша партия в краю, котрой многы члены проходили политичну подготовку в комунистичной Украинѣ и достали росказ пропагации украинства. Так то и было за довгы роки. «В народных школах учило ся на так званом руськом языцѣ по грамматицѣ Панькевича, котра з каждым новым выданьом приближала ся к украинскому литературному языку…» Коли наконець недовольство таков школнов политиков так наросло, же року 1937 министер школства Чехословакии нарядив школный референдум, за традицийну грамматику выповѣли ся 73.19% , за грамматику Панькевича— 26.8%. Довольны были и Чехи, одношѣня котрых к Украинцям зачало ся мѣняти: они указали себе демократами и потвердили свое становиско волев народа. Незадоволены референдумом были лем украинскы организации и комунисты.<ref> Андрей Пушкаш. Цивилизация или варварство. Закарпатье 1918–1945. Институт славяноведения РАН. М. Изд. «Европа», 2006. Сс.122–123.</ref> Проблема украинизации [[Подкарпатя]] рѣшила ся блискавично в року 1944, коли Червена Армия ([[28. октобер]]) заняла вшитку территорию Подкарпатской Руси, «на зъѣздѣ делегатов народных комитетов в Мукачовѣ было проглашена штатна формация ''Закарпатска Украина'' з единков задачов — прилучити край ку Совѣтской Украинѣ» ([[26. новембер]]).<ref> Андрей Пушкаш. Цивилизация или варварство. Закарпатье 1918–1945. Институт славяноведения РАН. М. Изд. «Европа», 2006. С.430.</ref> Всѣ обывателѣ Подкарпатской Руси стали ся «Украинцями», а неодовго ''Закарпатска Украина'' ([[22. януар]] [[1946]]) была зликвидована без всякого «зъѣзда делегатов народных комитетов». Едварду Бенешу удало ся лем выпросити од совѣтского водства, жебы лишили на спокою еще около 100 тысяч «Украинцев», котры зоставали в восточной Словакии.<ref> Андрей Пушкаш. Цивилизация или варварство. Закарпатье 1918–1945. Институт славяноведения РАН. М. Изд. «Европа», 2006. С.433.</ref> Додаме, же цитованый [[Андрей Иванович Пушкаш]] — родак [[Подкарпатя]], познатый експерт в его истории, комунист и сторонник украинизации. === На Пряшовщинѣ === Ани выпрошена Бенешом преференция не тримала довго. Русины в [[Словакия|Словакии]] не поважовали ся за [[Украинцѣ|Украинцьох]], и их дѣти часточно учили ся в школах на «карпаторуськом языцѣ». В {{nowrap|1950-х}} роках комунистична влада перевела украинизацию тых школ. В резултатѣ из 275 руськых (карпаторуських) школ (1948) в Восточной Словакии зостало 245 украинских (1955) , а наконець лем 68 (1966). Не поважуючи себе за Украинцьох, родителѣ дали свои дѣти до словацкых школ. «Украинцев» Словакии объединяв [[КСУТ|Културный Союз Украинскых Трудящых]], финансованый Украинов.<ref>{{Книга|автор = Іван Ванат|назва = Шкільне питання на Пряшівщині під час домюнхенської республіки.|ответственный = |выданя = XIV|місто = Прешов|выдавательство = Дукля|рік = 1966|страницы = |сторінок = 63|isbn = }}</ref> == Референции == pgtji1d36sdx2nud4dyhuslpd2y0k5j 0 11495 131947 99592 2022-08-21T02:34:54Z InternetArchiveBot 22034 Rescuing 2 sources and tagging 0 as dead.) #IABot (v2.0.9 wikitext text/x-wiki [[Файл:Meister der Sophien-Kathedrale von Ohrid 001.jpg|thumb|300px|<center>Св. Василий Великий при проскомидии<br/> (фреска катедралного собора в [[Охрид]]ѣ)</center>]] '''Проскоми́дия''' (''грец.'' προσκομιδή — приношѣня, подношѣня од προσκομίζω — приношу) — перва часть [[Литургия|Литургии]] [[византийский обряд|византийского обряда]] (в [[Литургия Йоанна Златоуста|Литургии Йоанна Златоуста]] и в [[Литургия Василия Великого|Литургии Василия Великого]]). Во первых роках [[Хрістіанство|христианства]] вѣрникы поправдѣ приносили зо собов на богослужбу [[хлїб|хлѣб]] и [[вино|вино]].<ref>https://web.archive.org/web/20170803053114/http://www.spc.rs/sr/doslednost_simvolika_liturgije</ref> ==Обсяг проскомидии== На проскомидии через особый обряд из принесенных [[хлїб|хлѣб]]а и [[вино|вина]] приготавлять ся материал про [[евхаристия|евхаристию]], и коло того одбывать ся споминка всѣх членох Церкви, як живых, так и упокоеных. Чины проскомидии одправляють ся в запертом [[Олтарь|олтарю]], [[священник]] ами и [[диакон]]ами. Тым часом вѣрникы в храмѣ слухають [[Псалом|псалмы]] третьой [[годины]] (16, 24, 50) и шестой [[годины]] (53, 54, 90), котры одчитуе [[диакон]].<ref>Скворцовъ И., сс. 60–61.</ref> ==Символика проскомидии== В проскомидии хоснують пять [[Просфора|просфор]] на знак евангелского чуда насычѣня пятьма хлѣбами пятьох тысяч людей. Вино мать быти червене на знак проллятой крови, а ся змѣшать зоз водов на знак того, же з прободнутых ребер Спасителя текла кров, змѣшана з водов. Каждый чин и каждый ритуалный предмет в проскомидии мать свою символику. ==Жерела и одказы== * [https://web.archive.org/web/20170803053114/http://www.spc.rs/sr/doslednost_simvolika_liturgije Порядок и символика Литургии ''серб.''] * [http://www.pravoslavie.ru/put/biblio/molitva/84.htm Божественная Литургия ''русс.''] * Скворцовъ И. О богослуженіи Православной Церкви. Изданіе второе. Кіевъ. Въ типографіи Ѳеофила Глигсберга. 1850. == Референции == {{reflist}} [[Катеґорія:Литургия]] k2br1xofygbac1qpitc3cp3m9109ffq 0 11563 131936 131930 2022-08-20T17:29:27Z Igor Kercsa 5504 доповнѣня wikitext text/x-wiki {{Вецезначность|Грабарь|особы з призвиском}}{{Везирь | имя = Константин Грабарь | жена = <!-- Хотьяке значѣня, кедь жена --> | образок = Грабарь Константин.jpg | пост = 3-й губернатор Подкарпатской Руси | монарх = | президент = [[Томаш Гарриг Масарик|Т. Г. Масарик]] | вице-президент = | премьер = | предходник = [[Антоний Бескид]] | наступник = [[Иван Парканий]] | меживлада = <!-- хотьяке значѣня, кедь еще не зайняв пост --> | зачаток_термина = [[15. фебруар]] [[1935]]<ref name="Д">Делеган М.</ref><ref>Назначеный во функцию президентом 15.фебруара 1935, присягу склав 1. марца, реално зачав робити 20. мая, подля Михаила Делегана, директора Державного архива Закарпатской области.</ref> | конець_термина = [[9. октобер]] [[1938]]<ref name="П">Поп, Иван. Энциклопедия..., с. 143.</ref> | герб = | подпис_герба = | пост2 = Староста [[Ужгород]]а | монарх2 = | президент2 = | премьер2 = | зачаток_термина2 = [[1. януар]] [[1928]] | конець_термина2 = [[20. май]] [[1935]] | предходник2 = | наступник2 = <!-- Дале так само з номерами 3-9 --> | датум_уроджѣня = [[15. авґуст|15. август]] [[1877]] | мѣсто_уроджѣня = [[Ужгород|Унгвар]], [[Мадярске кралевство]] | датум_смерти = {{Death date and age|1938|12|21|1877|08|15}} | мѣсто_смерти = [[Чертеж (Ужгородскый район)|Чертеж]]<ref name="П"/><ref name="Literati">Літераті, Тетяна (2016)</ref>, [[Чеськословеньско|Чехословакия]] | назывка = | alma_mater = | едукация = | горожанство = чехословацке | народность = Русин | династия = | род = <!-- алтернатива параметру «династия» --> | мати = Гелена Мондок | отець = Леонтин Грабарь | супруга = | супруг = | дѣти = | своина = | профессия = | шаржа = <!-- про военных --> | вѣра = грекокатолицка | награды = | премии = | честна титула = | партия = Аграрна партия<br/> (од р. 1925) | сайт = | категория в Commons = <!-- Назва категории на Викискладѣ --> }} {{Цитат збоку|Содержанье= Уряд губернатора Подкарпатской Руси заведеный в Закарпатю од року 1919 при Чехах. Первым губернатором быв родак Закарпатя америцкый подданый Григорий Жаткович (1886–1967). Знать история и другого губернатора, Антония Бескида (1885–1933). Ай третього а послѣдного, походжѣньом з давной поповской династии, сына Леонтина Грабаря зо Свалявщины, Константина Грабаря (1877–1938). Быв славный своев активнов чинностьов за обновлѣня Ужгорода, як быв мером, а пак старостом. К.&nbsp;Грабарь в 20. рокы 20. стороча протяг водовод и канализацию в центрѣ города, а инициованы ним великы ставебны роботы придали городу майже сучасну подобу. Тото под его веджѣньом Ужгород выбойовав право быти главным городом Подкарпатской Руси. В року 1935 менованый на губернаторство, а в року 1938 телефонным звонком знятый з уряду.|Подпис=<small>Людмила Биксей. Ужгород и ужгородцы</small>|Ширина=250px|Полога=right|Тло=#eee9d9}} '''Константин Грабарь''' (*[[15. авґуст|15. августа]] [[1877]], [[Ужгород|Унгвар]], [[Мадярске кралевство]] — †[[21. децембер|21. децембра]] [[1938]], [[Ужгород]], [[Чеськословеньско|Чехословакия]]) — политичный, сполоченскый и державный дѣятель Подкарпатской Руси, третий губернатор [[Підкарпатьска Русь|Подкарпатской Руси]]. == Биография == Родив ся [[15. авґуст|15. августа]] [[1877]] в [[Ужгород|Унгварѣ]] в священничой фамилии. Отець му, Леонтин Грабарь, быв грекокатолицкый священник в селѣ [[Дубровка (Ужгородскый район)|Дубровка]]. Мати, Гелена Мондок, была дѣвка унгварского [[каноник]]а Ивана Мондока. Школу и гимназию выходив в [[Ужгород|Унгварѣ]]. По гимназии (1895) быв епископом [[Юлий Фирцак|Юлием Фирцаком]] посланый до духовной [[Семинария|семинарии]] в [[Естергом]], де учив ся в роках 1895–1898.<ref name="МП">Поп, Іван; с. 149.</ref> Довершив богословске образованя в [[Ужгород|Унгварѣ]]. Рукоположеный в духовный стан в року 1901.<ref name="Д"/> Поповав в [[Великы Лучкы|Лучках]] (1901–1908) и [[Дубровка (Ужгородскый район)|Дубровцѣ]] (1908–1921).<ref name="П"/> ===Политична карьера=== На политичну сцену выступив во фебруарѣ 1919, коли быв выбраный на посланця Сойму [[Руська Крайна|Руськой Крайны]],<ref name="П"/><ref name="МП"/> створеной в децембрѣ 1918 автономной административно-территориалной части [[Мадярска Людова Република (1918-1919)|Мадярской Людовой Републикы]]. В марцу 1919, на первом и послѣдном засѣданю Сойма инициовав и добив ся принятя ултиматума до мадярской влады, з жаданьом до 8 дни вызначити официалны границѣ [[Руська Крайна|Руськой Крайны]]. В републицѣ став ся коммунистичный переворот, влада нич не одповѣла. Константин Грабарь став ся членом управы [[Централна Руська Народна Рада|Центральной Руськой Народной Рады]] (ЦРНР), котра выголосила суглас з плебисцитом америцкых Русинох о прилучѣню Подкарпатской Руси ку [[Чеськословеньско|Чехословакии]] ([[8. май]] [[1919]]), и быв членом делегации, што еще того мѣсяця повезла до [[Прага|Прагы]] русинску декларацию.<ref name="МП"/><ref name="П"/> На основѣ декларации ЦРНР и [[Сен-Жерменскый договор (1919, малый)|Сен-Жерменского договора]] [[10. септембер|10. септембра]] [[1919]] [[Підкарпатьска Русь|Подкарпатска Русь]] стала ся автономнов частьов [[Чеськословеньско|Чехословакии]]. ===Економична карьера=== Од року 1921 лишать священничу карьеру и занимать пост директора Подкарпатского банка (1921–1928),<ref name="МП"/> што мав филиалкы в [[Мукачово|Мукачовѣ]], [[Хуст]]ѣ, [[Рахово|Раховѣ]] и [[Пряшів|Пряшовѣ]]. Активный участник културного, господарского и политичного живота, член [[Кошіцї|Кошицкой]] торговой и промысловой коморы, член дирекции Товаришства кооператорох.<ref name="Д"/> Од року 1923 член муниципалной управы [[Ужгород]]а,<ref name="МП"/><ref name="П"/> а од року 1928 — староста [[Ужгород]]а. В добѣ его староства [[Ужгород]] став ся з провинцийного городка административным центром европейского взора. Скорыма темпами выставили урядовый квартал Галагов, зачав роботу аеропорт,<ref name="Literati (2019)">Літераті, Тетяна (2019)</ref> водовод и канализация, ужгородска електрарня. Резултаты той роботы служать ужгородянам и нынѣ.<ref name="Д"/><ref name="Literati"/> ===Губернаторство=== Од рока 1925 быв членом провладной Аграрной партии, котра го рекомендовала на пост губернатора. [[15. фебруар]]а [[1935]] президент [[Чеськословеньско|Чехословакии]] назначив Константина Грабаря на пост губернатора [[Підкарпатьска Русь|Подкарпатской Руси]], а [[1. марец|1. марца]] [[1935]] новоназначенный губернатор склав присягу.<ref name="Д"/> {{Цитат 2|Хочу, обы Подкарпатска Русь была силна, стойка, сконсолидована, и ей житя базовало ся на споеню всѣх народностных сил. Усилую ся до автономии нашой территории, котра бы благодатно послужила нашому маленькому дому…»|Константин Грабарь, Прага, складаня присягы, [[1. марец]] [[1935]]<ref name="Д"/>}} В часѣ губернаторства Константина Грабаря в столици [[Підкарпатьска Русь|Подкарпатской Руси]] появила ся помпезна административна будова Крайского уряду подля проекта архитектора Франтишка Крупкы, звана в людовой бесѣдѣ ''Народна рада'', транспортный мост, днесь несучый имя первого президента [[Чеськословеньско|Чехословакии]]. Розвивало ся школство, книговыданя. Будовали ся обытны домы, школы, болницѣ, административны объекты и др. Але политична обстановка не дозволила досягти главны задекларованы политичны цѣли. [[Мюнхенска догварька|Мюнхенска зрада]] активизовала процессы роспаду републикы. На территорию края засылали диверзны группы сѣверны и южны сосѣды. [[2. новембер|2. новембра]] [[1938]] Вѣденскым арбитражом [[Підкарпатьска Русь|Подкарпатска Русь]] была збавлена южной части, своей столицѣ [[Ужгород]]а и стратила еще два векшы городы, [[Мукачово]] и [[Берегово]]. Вшыткы уряды [[Підкарпатьска Русь|Подкарпатской Руси]] мали быти евакуованы и зачати переданя территории уже 5.10.1938 и закончити 10.10.1938.<ref>Pop Ivan. Malé dejiny Rusínov, с. 107.</ref> [[9. октобер|9. октобра]] [[1938]] Константин Грабарь резигновав з функции про несуглас з централнов владов, а функции губернатора перебрав Министер про [[Підкарпатьска Русь|Подкарпатску Русь]] [[Иван Парканий]].<ref name="МП"/><ref name="П"/> Неодовго, зармученый скрахованьом своих амбитных планох, Константин Грабарь одышов на правду Божу [[21. децембер|21. децембра]] [[1938]] в селѣ [[Чертеж (Ужгородскый район)|Чертеж]], в родинном маетку.<ref name="Literati"/> Погреб одбыв ся 23.12.1938. == Интересны факты == * В гимназиалны рокы цимборив зоз старшыма од себе хлопцями, з котрыма грав в музичной бандѣ и мав прозывку «Грипчи» (малый), але котры любили дакус и похулиганити; по едном таком хулиганствѣ дознали ся их призвиска и были тяжко покараны, а самого «Грипчия» не нашли, бо его призвиско не знали.<ref name="Literati"/> * По приходѣ совѣтского войска родинный маеток Грабарьох быв конфишкованый, а сын губернатора Мирон-Владимир, дипломованый правник, коли пробовав через суд вернути маеток, быв арештованый и посланый до [[ГУЛАГ|лагрох]].<ref name="Literati"/> * Внукы губернатора, котры унаслѣдовали его силный характер, в року 1998 зачали судовый процес навернѣня маетку и наконець по роках го выграли.<ref name="Literati"/> ==Жерела и одказы== * '''Pop, Ivan'''. Malé dejiny Rusínov. Vydalo Združenie inteligencie Rusínov Slovenska. Bratislava, 2011. {{ISBN| 978-80-970354-4-0}} S.&nbsp;107 {{ref-sk}} * {{cite web |author= '''Биксей, Людмила''' |editor= |date= 2011 |url= http://www.uzhgorod.ws/articles-cult-uzh&people.htm |title= Ужгород и ужгородцы |publisher= Общественно-информационный портал города Ужгорода |format= |quote= <small>Должность губернатора Подкарпатской Руси была введена в Закарпатье с 1919 года при Чехословакии. Первым губернатором был уроженец Закарпатья американский подданный Григорий Жаткович (1886 - 1967 гг.) Вошел в историю и второй губернатор Антон Бескид (1885 - 1933 гг.) И третий и последний, выходец из древней поповской династии Леонтина Грабаря (со Свалявщины) Константин Грабарь (1877 - 1938 гг.) Известный сторонник активных действий за восстановление Ужгорода, будучи мэром, а затем старостой. К.Грабарь в 20 годы 20 века проводил водопровод и канализацию в центре города, а освоенный по его инициативе большой объем строительных работ придал городу почти современный вид. Именно за время своего правления городом отстоял право Ужгорода быть столицей Подкарпатской Руси. С 1935 года назначен губернатором, а в 1938 году телефонным звонком уволен с должности.</small> |language= русскы |accessdate= 2022-08-19 |archiveurl= https://web.archive.org/web/20160412060705/http://uzhgorod.ws/articles-cult-uzh%26people.htm |archivedate= 2016-04-12 }} * [http://zakarpattya.net.ua/News/33848-Otets-Konstantyn-Hrabar-%E2%80%93-hubernator-Podkarpatskoi-Rusi '''Делеган, Михайло'''. Отець Константин Грабар – губернатор Подкарпатської Русі ''(укр.)''.] * {{Cite web |author= '''Літераті, Тетяна''' |title= Втрачений Ужгород: історія життя губернатора Підкарпатської Русі Костянтина Грабара |date= 2016-12-09 |publisher= Про Захід |url= https://prozahid.com/content-38900-html/ |accessdate= 2022-08-19}}{{ref-uk}} * {{Cite web |author= '''Літераті, Тетяна''' |title= Втрачений Ужгород: як в місті з'явився аеропорт |date= 2019-05-14 |publisher= Про Захід |url= https://prozahid.com/content-73633-html/ |accessdate= 2022-08-20}}{{ref-uk}} * {{Cite book |author= '''Поп, Іван''' |chapter= Грабар Костянтин |title= // Магочій П.Р., Поп І. (уклад.) Енциклопедія історії та культури карпатських русинів |publisher= Вид-во В.&nbsp;Падяка, 2010 |location= Ужгород |isbn= 978-966-387-044-1 |at= С.&nbsp;149}}{{ref-uk}} * {{Cite book |author= '''Поп, Иван''' |chapter= Грабарь Константин |title= // Энциклопедия Подкарпатской Руси |location= Ужгород |publisher= Изд-во В.&nbsp;Падяка, 2001 |isbn= 966-7838-23-4 |at= С.&nbsp;143}}{{ref-ru}} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1877|1938|Грабарь, Константин}} [[Катеґорія:Русиньскы політіци]] [[Катеґорія:Державны урядници]] 9un0kmswvyjibc5u0ntyxgp7v0lhiuz 131937 131936 2022-08-20T18:38:30Z Igor Kercsa 5504 доповнѣня wikitext text/x-wiki {{Вецезначность|Грабарь|особы з призвиском}}{{Везирь | имя = Константин Грабарь | жена = <!-- Хотьяке значѣня, кедь жена --> | образок = Грабарь Константин.jpg | пост = 3-й губернатор Подкарпатской Руси | монарх = | президент = [[Томаш Гарриг Масарик|Т. Г. Масарик]] | вице-президент = | премьер = | предходник = [[Антоний Бескид]] | наступник = [[Иван Парканий]] | меживлада = <!-- хотьяке значѣня, кедь еще не зайняв пост --> | зачаток_термина = [[15. фебруар]] [[1935]]<ref name="Д">Делеган М.</ref><ref>Назначеный во функцию президентом 15.фебруара 1935, присягу склав 1. марца, реално зачав робити 20. мая, подля Михаила Делегана, директора Державного архива Закарпатской области.</ref> | конець_термина = [[9. октобер]] [[1938]]<ref name="П">Поп, Иван. Энциклопедия..., с. 143.</ref> | герб = | подпис_герба = | пост2 = Староста [[Ужгород]]а | монарх2 = | президент2 = | премьер2 = | зачаток_термина2 = [[1. януар]] [[1928]] | конець_термина2 = [[20. май]] [[1935]] | предходник2 = | наступник2 = <!-- Дале так само з номерами 3-9 --> | датум_уроджѣня = [[15. авґуст|15. август]] [[1877]] | мѣсто_уроджѣня = [[Ужгород|Унгвар]], [[Мадярске кралевство]] | датум_смерти = {{Death date and age|1938|12|21|1877|08|15}} | мѣсто_смерти = [[Чертеж (Ужгородскый район)|Чертеж]]<ref name="П"/><ref name="Literati">Літераті, Тетяна (2016)</ref>, [[Чеськословеньско|Чехословакия]] | назывка = | alma_mater = | едукация = | горожанство = чехословацке | народность = Русин | династия = | род = <!-- алтернатива параметру «династия» --> | мати = Гелена Мондок | отець = Леонтин Грабарь | супруга = | супруг = | дѣти = | своина = | профессия = | шаржа = <!-- про военных --> | вѣра = грекокатолицка | награды = | премии = | честна титула = | партия = Аграрна партия<br/> (од р. 1925) | сайт = | категория в Commons = <!-- Назва категории на Викискладѣ --> }} {{Цитат збоку|Содержанье= Уряд губернатора Подкарпатской Руси заведеный в Закарпатю од року 1919 при Чехах. Первым губернатором быв родак Закарпатя америцкый подданый Григорий Жаткович (1886–1967). Знать история и другого губернатора, Антония Бескида (1885–1933). Ай третього а послѣдного, походжѣньом з давной поповской династии, сына Леонтина Грабаря зо Свалявщины, Константина Грабаря (1877–1938). Быв славный своев активнов чинностьов за обновлѣня Ужгорода, як быв мером, а пак старостом. К.&nbsp;Грабарь в 20. рокы 20. стороча протяг водовод и канализацию в центрѣ города, а инициованы ним великы ставебны роботы придали городу майже сучасну подобу. Тото под его веджѣньом Ужгород выбойовав право быти главным городом Подкарпатской Руси. В року 1935 менованый на губернаторство, а в року 1938 телефонным звонком знятый з уряду.|Подпис=<small>Людмила Биксей. Ужгород и ужгородцы</small>|Ширина=250px|Полога=right|Тло=#eee9d9}} '''Константин Грабарь''' (*[[15. авґуст|15. августа]] [[1877]], [[Ужгород|Унгвар]], [[Мадярске кралевство]] — †[[21. децембер|21. децембра]] [[1938]], [[Ужгород]], [[Чеськословеньско|Чехословакия]]) — политичный, сполоченскый и державный дѣятель Подкарпатской Руси, третий губернатор [[Підкарпатьска Русь|Подкарпатской Руси]]. == Биография == Родив ся [[15. авґуст|15. августа]] [[1877]] в [[Ужгород|Унгварѣ]] в священничой фамилии. Отець му, Леонтин Грабарь, быв грекокатолицкый священник в селѣ [[Дубровка (Ужгородскый район)|Дубровка]]. Мати, Гелена Мондок, была дѣвка унгварского [[каноник]]а Ивана Мондока. Школу и гимназию выходив в [[Ужгород|Унгварѣ]]. По гимназии (1895) быв епископом [[Юлий Фирцак|Юлием Фирцаком]] посланый до духовной [[Семинария|семинарии]] в [[Естергом]], де учив ся в роках 1895–1898.<ref name="МП">Поп, Іван; с. 149.</ref> Довершив богословске образованя в [[Ужгород|Унгварѣ]]. Рукоположеный в духовный стан в року 1901.<ref name="Д"/> Поповав в [[Великы Лучкы|Лучках]] (1901–1908) и [[Дубровка (Ужгородскый район)|Дубровцѣ]] (1908–1921).<ref name="П"/> ===Политична карьера=== На политичну сцену выступив во фебруарѣ 1919, коли быв выбраный на посланця Сойму [[Руська Крайна|Руськой Крайны]],<ref name="П"/><ref name="МП"/> створеной в децембрѣ 1918 автономной административно-территориалной части [[Мадярска Людова Република (1918-1919)|Мадярской Людовой Републикы]]. В марцу 1919, на первом и послѣдном засѣданю Сойма инициовав и добив ся принятя ултиматума до мадярской влады, з жаданьом до 8 дни вызначити официалны границѣ [[Руська Крайна|Руськой Крайны]]. В републицѣ став ся коммунистичный переворот, влада нич не одповѣла. Константин Грабарь став ся членом управы [[Централна Руська Народна Рада|Центральной Руськой Народной Рады]] (ЦРНР), котра выголосила суглас з плебисцитом америцкых Русинох о прилучѣню Подкарпатской Руси ку [[Чеськословеньско|Чехословакии]] ([[8. май]] [[1919]]), и быв членом делегации, што еще того мѣсяця повезла до [[Прага|Прагы]] русинску декларацию.<ref name="МП"/><ref name="П"/> На основѣ декларации ЦРНР и [[Сен-Жерменскый договор (1919, малый)|Сен-Жерменского договора]] [[10. септембер|10. септембра]] [[1919]] [[Підкарпатьска Русь|Подкарпатска Русь]] стала ся автономнов частьов [[Чеськословеньско|Чехословакии]]. ===Економична карьера=== Од року 1921 лишать священничу карьеру и занимать пост директора Подкарпатского банка (1921–1928),<ref name="МП"/> што мав филиалкы в [[Мукачово|Мукачовѣ]], [[Хуст]]ѣ, [[Рахово|Раховѣ]] и [[Пряшів|Пряшовѣ]]. Активный участник културного, господарского и политичного живота, член [[Кошіцї|Кошицкой]] торговой и промысловой коморы, член дирекции Товаришства кооператорох.<ref name="Д"/> Од року 1923 член муниципалной управы [[Ужгород]]а,<ref name="МП"/><ref name="П"/> а од року 1928 — староста [[Ужгород]]а. В добѣ его староства [[Ужгород]] став ся з провинцийного городка административным центром европейского взора. Скорыма темпами выставили урядовый квартал Галагов, зачав роботу аеропорт,<ref name="Literati (2019)">Літераті, Тетяна (2019)</ref> водовод и канализация, ужгородска електрарня. Резултаты той роботы служать ужгородянам и нынѣ.<ref name="Д"/><ref name="Literati"/><ref>Ігнаці, Наталія</ref> ===Губернаторство=== Од рока 1925 быв членом провладной Аграрной партии, котра го рекомендовала на пост губернатора. [[15. фебруар]]а [[1935]] президент [[Чеськословеньско|Чехословакии]] назначив Константина Грабаря на пост губернатора [[Підкарпатьска Русь|Подкарпатской Руси]], а [[1. марец|1. марца]] [[1935]] новоназначенный губернатор склав присягу.<ref name="Д"/> {{Цитат 2|Хочу, обы Подкарпатска Русь была силна, стойка, сконсолидована, и ей житя базовало ся на споеню всѣх народностных сил. Усилую ся до автономии нашой территории, котра бы благодатно послужила нашому маленькому дому…»|Константин Грабарь, Прага, складаня присягы, [[1. марец]] [[1935]]<ref name="Д"/>}} В часѣ губернаторства Константина Грабаря в столици [[Підкарпатьска Русь|Подкарпатской Руси]] появила ся помпезна административна будова Крайского уряду подля проекта архитектора Франтишка Крупкы, звана в людовой бесѣдѣ ''Народна рада'', транспортный мост, днесь несучый имя первого президента [[Чеськословеньско|Чехословакии]]. Розвивало ся школство, книговыданя. Будовали ся обытны домы, школы, болницѣ, административны объекты и др. Але политична обстановка не дозволила досягти главны задекларованы политичны цѣли. [[Мюнхенска догварька|Мюнхенска зрада]] активизовала процессы роспаду републикы. На территорию края засылали диверзны группы сѣверны и южны сосѣды. [[2. новембер|2. новембра]] [[1938]] Вѣденскым арбитражом [[Підкарпатьска Русь|Подкарпатска Русь]] была збавлена южной части, своей столицѣ [[Ужгород]]а и стратила еще два векшы городы, [[Мукачово]] и [[Берегово]]. Вшыткы уряды [[Підкарпатьска Русь|Подкарпатской Руси]] мали быти евакуованы и зачати переданя территории уже 5.10.1938 и закончити 10.10.1938.<ref>Pop Ivan. Malé dejiny Rusínov, с. 107.</ref> [[9. октобер|9. октобра]] [[1938]] Константин Грабарь резигновав з функции про несуглас з централнов владов, а функции губернатора перебрав Министер про [[Підкарпатьска Русь|Подкарпатску Русь]] [[Иван Парканий]].<ref name="МП"/><ref name="П"/> Неодовго, зармученый скрахованьом своих амбитных планох, Константин Грабарь одышов на правду Божу [[21. децембер|21. децембра]] [[1938]] в селѣ [[Чертеж (Ужгородскый район)|Чертеж]], в родинном маетку.<ref name="Literati"/> Погреб одбыв ся 23.12.1938. == Интересны факты == * В гимназиалны рокы цимборив зоз старшыма од себе хлопцями, з котрыма грав в музичной бандѣ и мав прозывку «Грипчи», але котры любили дакус и похулиганити; по едном таком хулиганствѣ дознали ся их призвиска и были тяжко покараны, а самого «Грипчия» не нашли, бо его призвиско не знали.<ref name="Literati"/> * По приходѣ совѣтского войска родинный маеток Грабарьох быв конфишкованый, а сын губернатора Мирон-Владимир, дипломованый правник, коли пробовав через суд вернути маеток, быв арештованый и посланый до [[ГУЛАГ|лагрох]].<ref name="Literati"/> * Внукы губернатора, котры унаслѣдовали его силный характер, в року 1998 зачали судовый процес навернѣня маетку и наконець по роках го выграли.<ref name="Literati"/> ==Жерела и одказы== * '''Pop, Ivan'''. Malé dejiny Rusínov. Vydalo Združenie inteligencie Rusínov Slovenska. Bratislava, 2011. {{ISBN| 978-80-970354-4-0}} S.&nbsp;107 {{ref-sk}} * {{cite web |author= '''Биксей, Людмила''' |editor= |date= 2011 |url= http://www.uzhgorod.ws/articles-cult-uzh&people.htm |title= Ужгород и ужгородцы |publisher= Общественно-информационный портал города Ужгорода |format= |quote= <small>Должность губернатора Подкарпатской Руси была введена в Закарпатье с 1919 года при Чехословакии. Первым губернатором был уроженец Закарпатья американский подданный Григорий Жаткович (1886 - 1967 гг.) Вошел в историю и второй губернатор Антон Бескид (1885 - 1933 гг.) И третий и последний, выходец из древней поповской династии Леонтина Грабаря (со Свалявщины) Константин Грабарь (1877 - 1938 гг.) Известный сторонник активных действий за восстановление Ужгорода, будучи мэром, а затем старостой. К.Грабарь в 20 годы 20 века проводил водопровод и канализацию в центре города, а освоенный по его инициативе большой объем строительных работ придал городу почти современный вид. Именно за время своего правления городом отстоял право Ужгорода быть столицей Подкарпатской Руси. С 1935 года назначен губернатором, а в 1938 году телефонным звонком уволен с должности.</small> |language= русскы |accessdate= 2022-08-19 |archiveurl= https://web.archive.org/web/20160412060705/http://uzhgorod.ws/articles-cult-uzh%26people.htm |archivedate= 2016-04-12 }} * [http://zakarpattya.net.ua/News/33848-Otets-Konstantyn-Hrabar-%E2%80%93-hubernator-Podkarpatskoi-Rusi '''Делеган, Михайло'''. Отець Константин Грабар – губернатор Подкарпатської Русі ''(укр.)''.] * {{Cite web |author= '''Ігнаці, Наталія''' |title= Константин Грабарь сумел превратить Ужгород из провинциального городка в европейский город (ВИДЕО) |date= 2016-03-05 |publisher= Закарпатський інформаційно-діловий портал uzhgorod.in |url= http://uzhgorod.in/ru/konstantyn-grabar-sumel-prevratyt-uzhgorod-yz-provyntsyalnogo-gorodka-v-evropejskyj-gorod-vydeo/ |accessdate= 2022-08-20}}{{ref-ru}}{{ref-uk}} * {{Cite web |author= '''Літераті, Тетяна''' |title= Втрачений Ужгород: історія життя губернатора Підкарпатської Русі Костянтина Грабара |date= 2016-12-09 |publisher= Про Захід |url= https://prozahid.com/content-38900-html/ |accessdate= 2022-08-19}}{{ref-uk}} * {{Cite web |author= '''Літераті, Тетяна''' |title= Втрачений Ужгород: як в місті з'явився аеропорт |date= 2019-05-14 |publisher= Про Захід |url= https://prozahid.com/content-73633-html/ |accessdate= 2022-08-20}}{{ref-uk}} * {{Cite book |author= '''Поп, Іван''' |chapter= Грабар Костянтин |title= // Магочій П.Р., Поп І. (уклад.) Енциклопедія історії та культури карпатських русинів |publisher= Вид-во В.&nbsp;Падяка, 2010 |location= Ужгород |isbn= 978-966-387-044-1 |at= С.&nbsp;149}}{{ref-uk}} * {{Cite book |author= '''Поп, Иван''' |chapter= Грабарь Константин |title= // Энциклопедия Подкарпатской Руси |location= Ужгород |publisher= Изд-во В.&nbsp;Падяка, 2001 |isbn= 966-7838-23-4 |at= С.&nbsp;143}}{{ref-ru}} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1877|1938|Грабарь, Константин}} [[Катеґорія:Русиньскы політіци]] [[Катеґорія:Державны урядници]] adlkn16httcjsx6y0ev2o9ruk99dn97 0 11718 131943 126012 2022-08-21T01:36:33Z InternetArchiveBot 22034 Rescuing 1 sources and tagging 0 as dead.) #IABot (v2.0.9 wikitext text/x-wiki {{Вецезначность|Жарновець}} {{Локалита |статус = Cело |руська назва = Жарновець |оригинална назва = Żarnowiec ''поль.'' |застава = Żarnowiec muzeum.jpg |опис заставы = Музей [[Мария Конопницка|Марии Конопницкой]] |ширина заставы = 250 |герб = <!-- назва файла, нп.: Herb.jpg --> |опис герба = <!-- появить ся над фотков --> |ширина герба = <!-- в пикселах, нп.: 100, 150… --> |вид крайны = Держава <!--2.гарадича администрации --> |крайна = Польща |lat_dir = N |lat_deg = 49 |lat_min = 41 |lat_sec = 41 <!-- землеписна ширка--> |lon_dir = E |lon_deg = 21 |lon_min = 39 |lon_sec = 27<!-- землеписна довжка--> |CoordAddon = |CoordScale = 300000 <!-- мапы укажуть ся в масштабѣ 3 км/цм --> |размер карты страны = 250 <!-- 0 затлумить выдачу мапы под рамов --> |давны назвы = Żarnowiec, 1536 |вид региона = Воеводство |регион = [[Подкарпатске воеводство|Подкарпатске]] |вид района = Повѣт<!--4.гарадича администрации, пусто назначить: Район --> |район = Кросненскый |вид общины = Гмина <!--5.гарадича администрации --> |община = Йедличѣ |площа = <!-- в квадр. км --> |вид высоты = Надморска вышка <!--(Найвысша точка, Высота центра …--> |высота = <!-- в метрах --> |население = 1113 <!-- лем само число --> |год переписи = 2016<ref>[http://www.jedlicze.pl/node/1080 Demografia Gminy Jedlicze ''поль.'' Вычитано 24.09.2017.]</ref> |часовый пояс = +1 |DST = перевод годинкы <!—пустый параметер значить, же час не переводять --> |телефонный код = +48-13 |почтовый индекс = 38-460 |вид идентификатора = SIMC <!--инде може быти инша система --> |цифровой идентификатор = 0353856 |категория в Commons = Żarnowiec, Subcarpathian Voivodeship |сайт = <!-- http://www.ХХХХХ.com --> |язык сайта = <!-- нп. (мад., анг.) --> }} '''Жарновець''' – [[село]] в [[Польско|Польщи]] над рѣков [[Ясьолка]], положене в [[Подкарпатске воеводство |воеводствѣ Подкарпатском]], в [[Повѣт Кросненскый (воеводство Подкарпатске)|повѣтѣ Кросненском]], в [[Йедличѣ (гмина)|гминѣ Йедличѣ]], одстоить 3.6 км на юг од Йедличох.<ref>Słownik geograficzny Królestwa Polskiego...</ref> {|class="wikitable" width="40%" |+Складовы части села Жарновець |- ! [[SIMC]] !! Назва !! Тип |- |0353862 || Дол (''поль.'' Dół) || часть села |- |0353879 || Гора (''поль.'' Góra) || часть села |- |0353885 || Горка (''поль.'' Górka) || часть села |- |} ==История села== Село належало розличным шляхтичскым родам. Подобно як околичны села дознало в своей истории моры, природны катастрофы, найвецей выливы [[Ясьолка|Ясьолкы]]. Але найгорше го нищили напады чужых войск: татарскых (1624), шведскых (1655), мадярскых (1657), российскых (1769), австрийскых (1772) и нѣмецкых (1939-1944). Шляхтичскый маеток з XVIII-XIX в. и XIX-вѣчный парк над рѣков выкупили в року 1903 од Ядвигы Бехоньской з роду Чечелюв и переказали яко сполоченскый дар [[Мария Конопницка|Марии Конопницкой]]. До року 1956 маеток зоставав во властництвѣ родины Конопницкой. В том року дѣвка Конопницкой Зофия Мицкевичова переказала маеток державѣ. Од [[15. септембер|15. септембра]] [[1960]] фунгуе яко музей. == Атракции == * Маеток [[Мария Конопницка|Марии Конопницкой]] з року 1901 * Народна школа з року 1886 * Стары хыжы (nr 130, 131, 132) з XIX. вѣку Тыж мож пообзерати: * [[Костел]]ик (новый) * Школу, фундовану Америцкыма Поляками * Народный дом ==Жерела и одказы== * [http://dir.icm.edu.pl/pl/Slownik_geograficzny/Tom_XIV/743 Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, том XIV, с. 743. ''поль.''] * [https://web.archive.org/web/20170317091939/http://epodkarpacie.com/index.php?page=guide&main_guide_id=7&usection_id=142 Музей Марии Конопницкой в Жарновцю ''поль.''] * [http://www.muzeumzarnowiec.pl/ Официалный сайт музея ''поль.''] == Референции == {{reflist}} {{Переклад|pl|Żarnowiec (województwo podkarpackie)|contents|ID=407011}} [[Катеґорія:Населены пункты в Польску]] 64khw036znl2z0ky95d4861lhxk659y 0 11759 131941 131622 2022-08-21T00:46:41Z InternetArchiveBot 22034 Rescuing 2 sources and tagging 0 as dead.) #IABot (v2.0.9 wikitext text/x-wiki '''Ігор Юрійович Керча''' ([[20. фебруар]] [[1943]], с. [[Ґоронда]], нынї [[Мукачево|Мукачевського]] района [[Закарпатьска область|Закарпатськой области]]) — русинськый писатель, товмач тай державно-културный дїятель. Єден из кодіфікаторув руснацької бесїды. == Житьопис == Сын Юрія Керчі. Матуровав фізіко-математічный факултет [[Ужгородска народна универзита|Ужгородського державного універзітета]]<ref name="karpatnews">[https://web.archive.org/web/20191218031952/https://karpatnews.in.ua/news/34960-uzhhorod-ruska-premiia-za-2011-rik-vruchena-ihoriu-kerchi-foto.htm Ужгород. "Руська премія" за 2011 рік вручена Ігорю Керчі (ФОТО) {{ref-uk}}]</ref> (1965) а Кыювськый інженерно-ставяцькый інштітут (1973). Робив в [[Ужгород|Унґварови]] на механічнуй товарнї (1967–1995), в АТ „Геліос“ (1995–1998). Автор робут: * І. Керча, Василь Сочка-Боржавин. „Русинськый язык“ (Унґвар, 1992), *{{книга|автор =[[Михаил Алмашій|Михайло Алмашій]], [[Ігор Керча]], [[Василь Молнар]], [[Степан Попович]]|тітул =Материнськый язык: писемниця русинського языка|місто=[[Мукачово]] |выдавательство =Общество им. Александра Духновича|рік =1999|сторінок =98|isbn =|тіраж =}}, * „Утцюзнина, читанка про недїльні школы“ ([[Будапешт]], 2001; Унґвар, 2002), * „Матяш, король Русинув“ ([[Ужгород|Унґвар]], 2001), *Двохтомный „Словник русинсько-руськый“ ([[Ужгород|Унґвар]], 2007). Потовмачив на русинську зборникы вершув: ; из [[Мадярскый язык|мадярської]]<nowiki>:</nowiki> * „Убрані поезії“ [[Шандор Петефі|Ш. Петефі]] ([[Ужгород|Унґвар]], 1998), * „Наші добрі Русины“ Д. Крудія ([[Ужгород|Унґвар]], 2002); ; из [[Чеськый язык|чеської]]<nowiki>:</nowiki> *„Смутні очі Анцї Караджічової“ І. Ольбрахта ([[Ужгород|Унґвар]], 2001), * „Земля, Европов зохабена“ Я. Затлоукала ([[Ужгород|Унґвар]], 2002); ; <nowiki>про дїти:</nowiki> * „Бетярськый букварь“ ([[Ужгород|Унґвар]], 2004) Печатав свої верші руснацьков бесїдов у [[Закарпатска область|Закарпатськуй]] періодицї. Лавреат „Руської премії“ Інтернаціоналного фонда „Ruska cena“ ([[Прага]], 2011)<ref name="karpatnews" />. У 2008. годї сесю премію дустала сестра му Тамара. Теперь Ігор Керча є головным дописовательом [[Русиньска Вікіпедія|Русинської Вікіпедії]]. == Запяткы == {{reflist}} == Удкликованя == * [https://web.archive.org/web/20191218031952/https://karpatnews.in.ua/news/34960-uzhhorod-ruska-premiia-za-2011-rik-vruchena-ihoriu-kerchi-foto.htm Ужгород. "Руська премія" за 2011 рік вручена Ігорю Керчі (ФОТО) {{ref-uk}}] {{DEFAULTSORT:Керча, Ігор Юрійович}} [[Катеґорія:Русиньскы лінґвісты]] mfdkj6gsh8jgtetcimr2qvb33qi21ac 0 12043 131944 122071 2022-08-21T01:57:50Z InternetArchiveBot 22034 Rescuing 1 sources and tagging 0 as dead.) #IABot (v2.0.9 wikitext text/x-wiki {{Горске пасмо | назва = Крымскы горы | назва мѣстна = {{Реф-инфо|кр-тат.|по крымско-татарскы}} Qırım dağları, Къырым дагълары | образок = Роман-Кош Кримський пз3 КРИМ.jpg | великость образка =250 | опис образка = Роман-Кош | alt = | найвысша точка = [[Роман-Кош]] | максимална вышка = 1&nbsp;545 | розлога = | довжка = 160 | ширина = 50 | середна вышка =700-1200 | зазначка = | горство = [[:Крымско-кавказска область]] | сосѣдство = [[:Чорне море]] | части = | координаты = {{coord|44.6|N|34.2|E|}} | континент = [[Европа]] | держава = [[:Украина]] [[de jure]]<br>[[:Россия]] [[de facto]] | горнины = [[:флиш]], [[:лупок]], [[:вапняник]], [[:пѣсковець]] | рѣкы = Салгир, Алма, Кача, Белбек и др. | мапа = Relief map of Crimea.jpg | великость мапы = 250 | опис мапы = Рельефна мапа Крыму | категория склада =Crimean Mountains }} '''Кры́мскы го́ры''', {{Реф-инфо|укр.|по украинскы}} Кримські гори, {{Реф-инфо|кр-тат.|по крымско-татарскы}} Qırım dağları, Къырым дагълары), в давнинѣ тыж '''Tаври́дскы го́ры'''<ref>[https://dic.academic.ru/dic.nsf/bse/137732 Таврические горы {{Реф-инфо|русс|по русскы}}]</ref> — горске пасмо, на югу [[Крымскый полуостров|Крымского полуострова]]. ==Дѣлѣня== Горске пасмо сформоване трема горныма грядами, простертыма от мыса Айя в околици [[Балаклава|Балаклавы]] на западѣ до мыса Св. Ильи коло [[Феодосия|Феодосии]] на востоку. Довжка Крымских гор — около 160 км, ширина — около 50 км. Вонкашна гряда Крымских гор, обернута ку внутру полуострова, поступно ся двигать до вышкы около 350 м. Внуторна гряда Крымских гор сягать вышкы 750 м. Вздовж южного берега Крыма тягне ся главна гряда Крымских гор, котра ся стромо зарывать ку морю. Наивысша ей точка — гора [[Роман-Кош]] — мать 1545 м над морьом. ==Верхы== {|border="1" cellpadding="5" class="wikitable" |+Найвысшы верхы |- !style="background:#ccefаа;"|Верх!!style="background:#ccefаа;"|Вышка над морьом (м) |- |[[Роман-Кош]]||<center>1545</center> |- |[[Демир-Капу]]||<center>1540</center> |- |[[Зейтин-Кош]]||<center>1537</center> |- |[[Кемал-Егерек]]||<center>1529</center> |- |[[Еклизи-Бурун]]||<center>1527</center> |} ==Жерела и одказы== * [http://pasteli.org.ua Кримська стежинка]{{Реф-инфо|укр.|по украинскы}} * [https://web.archive.org/web/20171208203523/http://krima.ru/gorniy_krym Горный Крым]{{Реф-инфо|русс|по русскы}} * [http://www.astrotourist.info Туризм в Крымских горах]{{Реф-инфо|русс|по русскы}} * [https://www.youtube.com/watch?v=Orzp6k6c0xc&index=5&list=PLatI5h91RL_V-Hl3VaCqC3WrJukNcAfcF Учебный фильм по географии для школьников "Горный Крым"]{{Реф-инфо|русс|по русскы}} * [http://bse.sci-lib.com/article066806.html Крымскы горы в «Большой Советской Энциклопедии»]{{Реф-инфо|русс|по русскы}} == Референции == {{reflist}} [[Катеґорія:Верхы и горскы пасма]] qhski46d11lk49uzltcsb4fmsmjotvo 0 12625 131933 128485 2022-08-20T15:10:47Z 185.115.37.254 Зрушена верзія 128485 од хоснователя [[Special:Contributions/Jafaz|Jafaz]] nothing to do with the article([[User talk:Jafaz|діскузія]]) wikitext text/x-wiki '''Білорусины''' ({{lang-be|беларусы, беларусіны}}, {{lang-pl|[[:pl:Białorusini|Białorusini]]}}) — східнословянськый [[народ]] котрый жиє у більшій своїй часті на типирішній тереторії [[Білорусь|Білорусі]]. У нынішньй час около 10 млн. чиляди на вшиткому світі відносят себе до Білорусів. == Етнонім == Термін «білорусины» або «білоруські» походит від імини топоніма «Біла [[Білорусь|Русь]]». Часто хосновалися серед населення Білої Русі етнонімы «литвины», «руські», «біло русины» або «русины», а типирішньоє імя «білорусы» появилося у XVII ст. [[Катеґорія:Народы і етніка]] kpqn376o42p0keprbzz6o00u1asj8he 0 14274 131942 122276 2022-08-21T01:07:02Z InternetArchiveBot 22034 Rescuing 1 sources and tagging 0 as dead.) #IABot (v2.0.9 wikitext text/x-wiki {{Особа |Имя=Василь Турок-Гетеш |Имя_оригиналне=''сл.'' Vasiľ Turok-Heteš |Категория_склада= |Образчик=[[Файл:Василь Турок-Гетеш.gif|250px]] |Чинность=драматик, активиста народной оброды |Уроджѣня={{Birth date|1940|01|08}} |Мѣсто_роджѣня=[[Габура]], [[Словакия]] |Упокоеня={{Death date and age|2005|11|07|1940|01|08}} |Мѣсто_смерти=[[Пряшов|Пряшово]], [[Словакия]] |Причина_смерти= }} '''Василь Турок-Гетеш''' (*[[8. януара]] [[1940]], [[Габура]], [[Окрес Міджілабірцї|окрес Меджилаборцї]], [[Чехословакия]] — †[[7. новембра]] [[2005]], [[Пряшов]], [[Словакия]]) — [[Русины|русинскый]] [[драматург]], [[Театер|театралный]] [[режисер]], [[педагог]] и активиста народной оброды на [[Пряшівскый край|Пряшівскій Руси]].<ref>[https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQQwYP7IaG--0BH4U-nM6gQRGFV5mf1Z-6e2YM7fRCZlNLuNjpCtg&s (ФОТО)]</ref><ref>Петро Медвідь.</ref> ==Штудии и заместнаня== Турок закінчів середню [[Школа|школу]] в [[Братїслава|Братіславі]] і продовжовав там в навчаню на Універзіті Коменьского, котру закінчів у 1963 році. Веце як дві десятьлітя учів [[Словацкый язык|словацькый]] і [[Російскый язык|російскый]] [[язык]]ы, [[Філозофія|філозофію]] і естетіку на Україньскій [[Гимназия|ґімназії]] в Пряшові. Пізніше учів і на Православній богословскій факулті в [[Пряшів|Пряшові]]. Од 1985 року зачав робити [[Драматург|драматурґа]] у втогдышнім Україньскім народнім театрі в [[Пряшів|Пряшові]], в котрім ку кінцю 80-тых років зачав давати до репертоару пєсы в русиньскім языку. ==Народне будительство== По [[Револуция|револуції]] у 1989 році ся став єдным із тых, котры зачали вести [[Русины|русиньске]] народне возроджіня. Быв першым председом першой пореволучной русиньской орґанізації на [[Словакия|Словакії]] – Русиньска оброда на Словеньску. В тій функції быв в роках 1990 – 1994 і потім в роках 1996 – 1999. Він приспів ку тому, же Україньскый народный [[театер]] змінив назву на ''[[Театер Александра Духновича|Театер Александра Духновіча]]'' і змінив свою орьєнтацію на [[Русиньскый язык|русиньску]]. Приспів так само ку тому, же зачали выходити першы пореволучны русиньскы новинкы на [[Словакия|Словакії]] під назвов ''[[Народны Новинкы]]'', котры выходять доднесь. Бойовав за то, жебы выникло окреме [[Русиньскый язык|русиньске]] высыланя на [[Словеньско|Словеньску]] про [[Русины|Русинів]] як в державній [[Телевізія|телевізії]], так і в [[Радіо|радію]]. Свою роль мав і коло заснованя окремого [[Русиньскый язык|русиньского]] одділіня коло [[Пряшівска універзіта|Пряшівской універзіты]] в [[Пряшів|Пряшові]], з чого пізніше выникнув Інштітут русиньского языка і културы [[Пряшівска універзіта|Пряшівской універзіты]]. Як заснователь і першый председа Світового конґресу Русинів акцентовав, жебы Русины Словакії співпрацовали із орґанізаціями іншых народностных меншын [[Европа|Европы]]. Сам быв заступником выконного выбору орґанізації Мезон де Паі з центром у [[Франція|Франції]], котра репрезентує народы без властной державы. У 2001 році ся став лавреатом Премії Стефана Чепы за вызначный вклад до [[Русины|русиньской]] [[Култура|културы]]. Першый світовый конґрес быв скликаный в [[Міджілабірцї|Міджілабірцях]] в днях 22. – 23. марца 1991-го р. а його участниками были [[Русины]] з пятьох держав – [[Словакия|Словакії]], [[Польща|Польщі]], [[Сербия|Сербії]], [[Украина|Україны]] і [[Северна Америка|Северной Америкы]]. Двойдньовый конґрес вів Александер Франко. Із вступным рефератом ту выступив втогдышній председа Русиньской оброды і першый председа СРР Василь Турок-Гетеш. ==Робота в театрї== Од зачатку 2000-чіх років Турок ся вже не анґажовав як функціонарь русиньскых орґанізаціїй, але далше продовжовав в роботі, котра про нього была найважніша – роботі в [[Театер|театрі]]. Кібы не было ничого іншого, лем його [[Театер|театралной]] роботы, і то бы значіло про [[Русины|Русинів]] много. Він знав [[Актер|акторів]] подля їх натуры, подля того робив і обсаджіня до окремых ролей. Вдяка ньому ся іщі в часі Україньского народного театру, котрый быв конзерватівный, зачало експеріментовати з алтернатівов. Дякуючі ньому до [[Театер Александра Духновича|театру]] приходили режісеры з цілой [[Словакия|Словакії]] і резултатом його роботы было, же о [[Театер Александра Духновича|Театрі Александра Духновіча]] знали дома і за граніцями, же [[театер]] діставав вызначны оцініня на театралных фестівалах. О каждій премєрї [[Театер Александра Духновича|русинского театру]] писала цілословацька преса. Міджі вызначных режісерів, котрых до [[Театер Александра Духновича|театру]] Турок притягнув, можеме зараховати Блага Углара ці Мілоша Караска. Вызначным в його роботі было і то, же Турок доказав, же як домашні пєсы, так і світова класіка, ся дасть грати в [[Русиньскый язык|русиньскім языку]], же тот [[язык]] є на то способный так, як і вшыткы іншы літературны языкы і публіка то зачала оціньовати і брати наш язык серьйозно. То вшытко зачав робити іщі в часі, коли наш язык не быв кодіфікованым языком. В театрі ся так вычеряли од домашніх і загранічных алетернатівных пєс аж по світову класіку і то вшытко по русиньскы. І театер в тім далше продовжує. Василь Турок-Гетеш зачав робити іщі в часі, коли [[русинскый язык]] не быв кодіфікованым [[язык]]ом. В театрі ся так вычеряли од домашніх і загранічных алетернатівных пєс аж по світову класіку і то вшытко по русиньскы. І [[театер]] в тім далше продовжує працьовати завдякы йому. ==Жерела и одказы== * Петро Медвідь: 75 років од народжіня Василя Турока-Гетеша. [https://web.archive.org/web/20191225161942/https://www.ndkh.sk/data/uploads/dokumentz/75-rokov-od-narodenia-vasia-turok-hetesa.pdf <small>''Доступно онлайн''</small>] * [https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQQwYP7IaG--0BH4U-nM6gQRGFV5mf1Z-6e2YM7fRCZlNLuNjpCtg&s (ФОТО)] * https://knihovnica.rueportal.eu/biography/turok.html == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1940|2005|Турок-Гетеш, Василь}} [[Катеґорія:Драматургы]] [[Катеґорія:Русиньскы народны дїятелї]] k6axiy09wqhr5a59np2hzl453c1c83r 2 18602 131950 131253 2022-08-21T11:00:59Z ArtemShukevych 25235 wikitext text/x-wiki Язык: [[:en:User:ArtemShukevych/Past Names|English]] | [[:simple:User:ArtemShukevych/Past Names|Simple English]] | [[:uk:User:ArtemShukevych/Минулі_імена|Українська]] | [[User:ArtemShukevych/Минулы імена|'''Русиньскый''']] | [[:be:User:ArtemShukevych/Мінулыя_імёны|Беларуская]] | [[:be-tarask:User:ArtemShukevych/Мінулыя_імёны|Беларуская (тарашкевіца)]] | [[:pl:User:ArtemShukevych/Poprzedni_imiona|Polski]] {| class="wikitable" !Минулы імена хоснователя @[[Хоснователь:ArtemShukevych|ArtemShukevych:]] |- |Тот хоснователь не мав іншых імен. |} rob5fxzqa8i4ff4ntdyoutrbs0w6b6l 131951 131950 2022-08-21T11:33:58Z ArtemShukevych 25235 wikitext text/x-wiki Язык: [[:en:User:ArtemShukevych/Past names|English]] | [[:simple:User:ArtemShukevych/Past names|Simple English]] | [[:uk:User:ArtemShukevych/Минулі_імена|Українська]] | [[User:ArtemShukevych/Минулы імена|'''Русиньскый''']] | [[:be:User:ArtemShukevych/Мінулыя_імёны|Беларуская]] | [[:be-tarask:User:ArtemShukevych/Мінулыя_імёны|Беларуская (тарашкевіца)]] | [[:pl:User:ArtemShukevych/Poprzedni_imiona|Polski]] {| class="wikitable" !Минулы імена хоснователя @[[Хоснователь:ArtemShukevych|ArtemShukevych:]] |- |Тот хоснователь не мав іншых імен. |} afuv93n97n5ewakotm1ta7o73a40zqi 4 18705 131938 2022-08-20T19:11:52Z Igor Kercsa 5504 refresh wikitext text/x-wiki [[File:Airport, Airport Overview JP7167079.jpg|400px|center]] <center> <small>Летиско в Ужгородѣ, отворене в року 1929 при Константинови Грабарю, в року 1944 стало ся пограничным, а од року 1991 безудержна околична выставба зробила го нефункчным: днесь розбѣгова дорога зачинать од супермаркета «Дастор» и уперать ся в словацку границю.</small> </center> nxe1hdr82jeovo7fl71ikxuhrcmo70y 4 18706 131939 2022-08-20T19:12:37Z Igor Kercsa 5504 refresh wikitext text/x-wiki {{Цитат збоку|Полога=left|Содержанье=<center>145-ы уродины<br>Константина Грабаря</center>|Тло=#eee9d9}} '''Константин Грабарь''' (*1877—1938) — политичный, сполоченскый и державный дѣятель Подкарпатской Руси, третий губернатор Подкарпатской Руси. {{Clear}} [[Константин Грабарь | ''...подробно'']] 4csqt2f6gy2snvyflseg4sx9agtutox 4 18707 131940 2022-08-20T19:13:20Z Igor Kercsa 5504 refresh wikitext text/x-wiki … Грабарь в гимназии цимборив зоз старшыма од себе хлопцями, з котрыма грав в музичной бандѣ и мав прозывку «Грипчи», але котры любили дакус и похулиганити; по едном таком хулиганствѣ дознали ся их призвиска и были тяжко покараны, а самого «Грипчия» не нашли, бо его призвиско не знали?<br> ... по приходѣ совѣтского войска родинный маеток Грабарьох быв конфишкованый, а сын губернатора Мирон-Владимир, дипломованый правник, коли пробовав через суд вернути маеток, быв арештованый и посланый до лагрох?<br> … внукы губернатора, котры унаслѣдовали его силный характер, в року 1998 зачали судовый процес навернѣня маетку и наконець по роках го выграли? eufb49znpuam1jl59y3g2n5u958x4qx 0 18708 131948 2022-08-21T09:53:15Z Igor Kercsa 5504 #redirect wikitext text/x-wiki #REDIRECT [[Крым]] 2r6eg614u4161lgeawrni3mxwtk2grr